Я завжди любила великих міських птахів. Ворон, граків, галок. Вони завжди такі мудрі і ділові. Коли ворони ходять по дворі, то таке враження, що вони знають, куди і за чим... Не те, що дуркуваті горобці, які вічно шукають, що б то такого і в кого стирити... Можливо, ця любов почалась з дитинства, коли в нашому дворі жила напівручна галка Галя. Хтось із сусідів виглядів її поранену, і вона залишилась жити неподалік від своїх рятівників. Галя часто залітала через кватирки на кухні, уважно слухала, що до неї говорять, часом навіть відповідала щось дуже мудре, брала запропоновану їжу і летіла собі куди знала. Вже не пам*ятаю, як вона загинула, але цілий двір жалів за цією дивною сусідкою... Дворові ворони теж дуже цікаві створіння. В їхній компанії завжди якийсь порядок. Рідко буває, що хтось когось ставить на місце, як у голубів. Схоже, що з субординацією у них все гаразд.
( Але нові сусіди... )
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
gapusia
Слухала його ще дитиною на провінційній сцені . 
Це було щось неймовірне... Слухали не вухами, а серцем... Шкода, що прийшло мало молоді(( І ще. З підслуханої розмови медиків, що сиділи ззаду: "на півтори тисячі колективу нас тут якийсь десяток, але ж ми чесно виконали свою обіцянку..." Після концерту, гадаю, жоден з них не пошкодував, що прийшов. Прикро, що на такі концерти приходять за розпорядженням адміністрації... Невже ми таки й справді перетворились на націю гопоти, яка ломиться на фільок і бутирки?..
